Степ та воля — козацька доля

Степ та воля — козацька доля

14 жовтня – це символічне та знакове свято для нашої держави, адже саме на цей день припадає День захисника України, День Українського козацтва та свято Покрови Пречистої Богородиці.
Напевно, не існує людини в країні, яка б не знала хто такі козаки. Про них складено безліч легенд, написано тисячі підручників, наукових та художніх творів, присвячено багато витворів мистецтва.
Образ сильного, мужнього, сміливого, дотепного степового лицаря постає перед нами при слові «козак». Це національний герой, з яким пов’язано затяту боротьбу за свободу українських земель, за віру та гідність всього народу.
Разом з тим, військова вправність козаків цінувалася далеко за межами України. А закордонні мандрівники-сучасники з захватом описували їхній побут.
Запорізька Січ для нас – це символ рівності, свободи, дисципліни та відповідальності.
2020 рік виявився багатим на ювілейні дати, напряму пов’язаних з козацтвом. Пропонуємо вашій увазі коротенький екскурс історією, яка знайомить з непересічними особами, що зіграли важливу роль в становленні та розвиткові України.

400 років від дня народження Самойловича Івана Самійловича (бл. 1620 — 1690) — гетьмана Лівобережної України (1672—87). Протягом свого правління здійснював політику, спрямовану на об’єднання Правобережної та Лівобережної України.
С. був визначним меценатом української культури — на його кошти по всій Україні було збудовано кілька десятків храмів і монастирів. Володів великими маєтностями. Намагався зробити гетьманську владу спадковою.
360 років від дня народження Полуботка Павла Леонтійовича (бл. 1660 – 1724) – державного та військового діяча України, чернігівського полковника, наказного гетьмана Лівобережної України 1722–1724 рр.
Протягом 1710 – на початку 1720-х рр., розгорнув активну господарську діяльність: скуповував й освоював нові землі, будував села і містечка, розвивав промисли та здійснював експортні торгівельні операції.
Йому належала одна з найкращих бібліотек в Україні, він також колекціонував картини, стародавні ікони та зброю. Цікавився вітчизняною історією. Павло Полуботко упорядкував стислу історичну "Кройнічку", що охоплювала події 1452–1715 років.
Відчайдушна боротьба Полуботка з російською владою та його трагічна смерть породили чимало легенд і переказів, у т. ч. й про казкові багатства, нібито заховані ним від Петра I в європейських банках.
350 років від дня народження Величка Самійла Васильовича (бл. 1670 – після 1728) – історика українського козацтва.
Освіту здобув, очевидно, у Києво-Могилянському колегіумі. Протягом 1705–08 – військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії. Крім роботи в канцелярії, брав також участь у воєнних походах, яких не бракувало в перші роки Великої Північної війни. Колекціонував і збирав книги й важливі манускрипти. У наукових бібліотеках дослідники часто натрапляють на старовинні фоліанти, де стоїть напис: «Із книг Самійла Величка, канцеляриста». А ще виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана Івана Мазепи.
Автор фундаментального історичного трактату, присвяченого подіям української історії з середини 17 до початку 18 ст.
Літопис Самійла Величка зберігся до наших днів не повністю. Перший том рукопису охоплює період з 1648 до 1659 і має назву "Сказанїє о войнi козацкой з полякамі…"; другий том (1660–1700 рр.) названо "Повeствования лeтописная о малороссійских и иних отчасти поведениях собранная и здесь описанная".
У літописі Самійла Величка відображена визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Автор розкриває характер цієї боротьби, дає їй оцінку, тому його твір посідає чільне місце в давній українській літературі. Літопис Самійла Величка, центральною постаттю якого виступає Богдан Хмельницький, — велика історична повість, що вміщує ряд оповідань, в основу яких покладено історичний матеріал про боротьбу 1648–1654 pp.
Iсторик наголошував на престижності походження, етнокультурної і етнополітичної самобутності козаків, а також українського народу в цілому. В політичному устрої українського суспільства історик виділяв конструктивну і стабілізуючу роль Запорозької Січі, яка, доводив він, була ідеальним інструментом козацької демократії, служила противагою гетьмана-владолюбця і стояла на сторожі православ'я та цілісності Вітчизни.
Літопис Величка є вершиною українського барокового літописання. Ні до нього, ані після ніхто не витворював таке складне, мозаїчне, взірцеве щодо дотримання літературного стилю бароко полотно з усіма належними йому компонентами. Це не звичайна хроніка, у якій просто фіксуються чи переказуються ті події. «Літопис» є воднораз і твором художнім, бо автор знаходить яскраві барви для своєї оповіді, збагачує її важливими деталями, у численних ліричних відступах висловлює своє ставлення до подій і людей.
330 років від дня народження Калнишевського (Калниша) Петра Івановича (1691 – 1803) – державного, політичного і військового діяча, останнього кошового отамана Запорозької Січі (1762, 1765–75).
На Січі, куди, за переказами, Калнишевський потрапив ще в дитячому віці, він пройшов шлях від джури до найвищих посад у Війську Запорозькому. Дбав про заселення запорозьких земель, сприяючи переселенню туди селян з Лівобережної, Правобережної й Слобідської України. Незважаючи на вимоги поміщиків, не видавав із володінь Січі втікачів. Вважав створення хуторів і зимівників засобом стримування наступу царизму на території Вольностей Війська Запорозького низового.
В липні 1775, після зруйнування Нової Січі, за розпорядженням Катерини II Калнишевського було заарештовано та відправлено до в'язниці Соловецького монастиря "на смирение". Після звільнення у 1801 році, він за власним бажанням залишився в монастирі, де й помер на 112-му році життя.
280 років від дня народження Залізняка Максима Ієвлевича (бл. 1740 – р. с. невід.) – січового козака, керівника національно-визвольного руху 1768–69 Коліївщини.
Працював наймитом у козацьких зимівниках, на рибних та соляних промислах. Від 1762 – січовий підпушкарій. 3 черв. (23 трав.) 1768 після козацької ради в Холодному Яру очолив повстанське військо.
На визволених територіях Залізняк проводив виважену соціальну політику, прагнув налагодити нормальне господарське життя, зробив певні кроки щодо утвердження в краї козацьких органів влади. Рішуче виступав проти виявів жорстокості з боку повстанців. Програмні документи, вироблені в ході повстання, засвідчують широту і радикальність лозунгів Коліївщини. Заарештований 7 лип. (26 черв.) 1768. Згідно з вироком Київської губернської канцелярії, його, разом з групою сподвижників, було відправлено на каторжні роботи до Нерчинська.
Максим Залізняк став героєм дум, історичних українських пісень, переказів, легенд.

13.10.2020

69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 26,
перший навчальний корпус, кімната 204

Адміністрація наукової бібліотеки - (061) 233-60-08

Відділ обслуговування користувачів - (061) 233-01-75

Всі підрозділи наукової бібліотеки

Відправити E-mail, library@zsmu.zp.ua

Офіційний сайт ЗДМУ             Увага! Використання матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на сайт наукової бібліотеки ЗДМУ.

Мапа сайту
Created by DIAMIR