Не було епохи для поетів, але були поети для епох! (Ліна Костенко)

Поезія так відрізняється від прози, як танець від прогулянки пішки
Джон Вейн

21 березня відзначається Міжнародний день поезії.

Поезія як форма творчого письма, на думку вчених передувала писемності. ЇЇ витоки зазвичай відображені в усній народній творчості, а саме в пісенній традиції багатьох народів світу.

Завдяки віршованим текстам, поети висловлюють свої емоції, а читачі мають змогу емпатично сприймати та розуміти вкладені змісти. Окрім того, поезія, як і мистецтво загалом, є потужним засобом від стресу. Пропускаючи повз себе потужну комбінацію слів, метафор та форм, людина краще розуміє себе та навколишній світ. За результатами досліджень вчених, було доведено терапевтичну дію читання та написання віршів на пацієнтів. Під впливом поезії статистично було зафіксовано значуще зниження рівню страху, смутку, гніву, занепокоєння та втоми, але не болю. Дослідження показує обнадійливі результати та служить відправною точкою для майбутніх досліджень терапевтичного впливу поезії на госпіталізованих педіатричних пацієнтів. (https://publications.aap.org/hospitalpediatrics/article/11/3/263/26172/Effects-of-a-Poetry-Intervention-on-Emotional?autologincheck=redirected).

А читання віршів вголос відкриває нові способи самовираження та сприяє зменшенню занепокоєння, страху та смутку. Не дарма Роберт Фрост казав: «Зрештою, є три речі, яких має досягти вірш: око, вухо і те, що ми можемо назвати серцем чи розумом. Найважливіше достукатися до серця читача».

Як і мистецтво, поезія дуже суб’єктивна, адже її головною цінністю є саме емоційний зв’язок автора з читачем. Проте, є загально визнані поети, які заслуговують на увагу. На наш власний вибір пропонуємо кілька уривків із поезій найвідоміших українських авторів.

Крила (Ліна Костенко)

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

О земле втрачена, явися (Василь Стус)

О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні
і лазурове простелися,
пролийся мертвому мені!
І поверни у дні забуті,
росою згадок окропи,
віддай усеблагій покуті
і тихо вимов: лихо, спи!..

Молитва (Юрій Іздрик)

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

Так ніхто не кохав (Володимир Сосюра)

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

Пливи, рибо, пливи (Сергій Жадан)

Пливи, рибо, пливи –
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.

Стояла я і слухала весну (Леся Українка)

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.